ESG-критерії як основа для оцінки й стратегування сталого економічного розвитку територіальних громад

У статті доведено критичну необхідність відмови від виключно традиційних економічних індикаторів (ВРП, доходи бюджету) на користь багатоаспектного, комплексного підходу. Цей підхід є життєво важливим для ефективного оцінювання й стратегування сталого економічного розвитку територій. Запропоновано методологію формування Інтегрального індексу стійкості громади (ІІСГ), який базується на міжнародно визнаних ESG-критеріях (Environmental, Social, Governance). Проаналізовано структуру ІІСГ, визначено системоутворюючі індикатори для всіх його компонентів, а також обґрунтовано ключове практичне значення Індексу. Його впровадження сприятиме зміцненню стабільного економічного зростання, підвищенню інвестиційної привабливості територій, оптимізації територіального управління та ефективному залученню міжнародного фінансування.
Мета статті - теоретично обґрунтувати засади та запропонувати практичну методологію формування ІІСГ на основі ESG-критеріїв для його подальшого застосування у стратегічному плануванні розвиткутериторій.
Важливість стратегічного управління полягає в тому, що воно допомагає організаціям, зокрема територіальним громадам, не просто реагувати на зміни, а проактивно формувати своє майбутнє. Стратегічне управління допомагає визначити місію, візію та ключові цілі громади, що створює спільне розуміння того, куди рухається громада, і як кожен її член — від мешканця до підприємця — може сприяти досягненню цих цілей. Без цього бачення ресурси витрачаються неефективно, а дії не узгоджуються. В умовах зростаючої конкуренції за інвестиції, таланти та ресурси, стратегічне управління дозволяє громаді ідентифікувати свої унікальні переваги та ефективно їх використовувати, що допомагає бути конкурентоспроможними, залучати інвесторів та створювати сприятливий бізнес-клімат. В сучасному світі, сповненому криз (економічних, екологічних, політичних), стратегічне управління дозволяє громаді прогнозувати ризики і заздалегідь розробляти плани дій.
Стратегічне управління допомагає не лише виживати в складних умовах, але й знаходити в них нові можливості для розвитку. Ми суголосні з О. Іваній, що «Стратегічний розвиток регіону є ключовим аспектом сучасного публічного управління, оскільки він визначає напрямки економічного, соціального та екологічного розвитку територій» [5]. Стратегічне управління передбачає аналіз наявних ресурсів (фінансових, людських, природних) і їх цілеспрямоване використання для досягнення пріоритетних цілей. Це дозволяє запобігти розпорошенню зусиль та коштів на неважливі проєкти, забезпечуючи максимальну віддачу від кожної інвестиції. Стратегічне управління забезпечує чітку візію, ресурси та координацію дій. І. Томащук зазначає, що «на сьогоднішній день стратегія державної політики України у сфері місцевого самоврядування ґрунтується на урахуванні потреб та інтересів населення територіальних громад» [13]. Сталий розвиток територій – це не кінцевий стан, а постійний процес структурної адаптації та пошуку оптимальної самоорганізації місцевої громади для задоволення власних потреб та реагування на виклики зовнішнього середовища. Синергію стратегічного управління та сталого розвитку в територіальних громадах ми розуміємо як постійний, взаємопов'язаний процес, де стратегічне управління створює міцний каркас і визначає довгострокові цілі.
На шляху до сталого розвитку територіальні громади стикаються з низкою серйозних викликів, а саме: більшість інноваційних проєктів потребують значних інвестицій, яких часто бракує в місцевих бюджетах; відтік кваліфікованих кадрів створює дефіцит команд, здатних реалізовувати ідеї; опір змінам: місцева влада та населення можуть бути скептично налаштовані до нововведень через страх перед невідомим; інституційні перешкоди виникають через недосконалість законодавства, а бюрократія та корупція можуть уповільнювати або повністю зупиняти проєкти. Для подолання цих викликів територіальні громади повинні: активно залучати гранти від міжнародних донорів, співпрацювати з інвесторами та брати участь у державних програмах; створювати умови для самореалізації через підтримку освітніх програм, створення бізнес інкубаторів та коворкінг-центрів; інформувати населення про переваги інноваційних проєктів, перетворюючи скептиків на прихильників ідей через громадські слухання та відкриті зустрічі; працювати над зменшенням бюрократії, підвищенням прозорості та ефективності, впроваджуючи цифровізацію послуг та спрощуючи дозвільні процедури. К. Мануїлова, П. Несененко та О. Луньова підкреслюють, що «Однією з ключових складових стратегічної гнучкості є здатність керівництва громади швидко реагувати на кризові ситуації та змінювати свої підходи до управління. Для цього необхідно систематичне оцінювання та адаптування гнучких інструментів управління у реальному часі» [6]. Г. Пасемко та О. Таран вважають, що «принципами застосування стратегічного менеджменту в публічній владі повинні стати принципи з дотримання якісного збалансованого соціально-економічного розвитку всіх секторів суспільства...» [8]. Ефективне стратегування, згідно І. Шумак та П. Мацюцького, може стати «ключовим інструментом підвищення конкурентоспроможності територіальних громад, їх здатності адаптуватися до сучасних викликів та забезпечувати гідний рівень життя мешканців» [17]. Г. Джегур зауважує, що «стратегічне передбачення вважається критично важливим інструментом для дослідження можливих майбутніх змін та їхніх наслідків задля ухвалення рішень сьогодні. Територіальне передбачення потрібне для розв’язання асиметричних ризиків потрясінь та мегатрендів, а також для забезпечення майбутньої політики регіонального розвитку» [3].
В Україні концепція сталого розвитку закріплена на найвищому стратегічному рівні, що слугує вектором для національної політики та законодавства. Так, Указ Президента України «Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року» [11] є ключовим орієнтиром для всіх програмних документів і нормативно-правових актів, забезпечуючи баланс економічного, соціального та екологічного вимірів. Національна економічна стратегія до 2030 року [9] вимагає врахування ЦСР для досягнення економічних результатів, а Стратегія запровадження підприємствами звітності із сталого розвитку [10] - це крок до формалізації ESG. Вона передбачає запровадження в Україні європейських стандартів звітності (ESRS) вже з 2025 року, що значно підвищить інвестиційну привабливість та прозорість бізнесу. Стратегія розвитку територіальної громади є комплексним довгостроковим документ, який визначає напрямки розвитку громади, збалансовану реалізацію її екологічного, економічного і соціального потенціалу.
Крім того українське законодавство містить як загальні принципи роботи в різних галузях, так і конкретні вимоги до підприємств, які систематизовані відповідно до трьох напрямків ESG.
Як зазначають автори Чернявський Н., Гутаревич Н. та Хмельовська Н. «Формально термін ESG відсутній в українському законодавстві, відсутні роз’яснення державних органів щодо цієї концепції, проте, її складові задекларовані в законодавчих актах. Крім того, варто враховувати принципи, встановлені в рамкових законах, які виконують спрямовуючу й координуючу функцію в аспектах, що прямо не врегульовані законом» [14]. Враховуючи, що складові ESG вже імплементовано в національній законодавчій базі, наступним критично важливим кроком для територіальних громад є формальна та комплексна інтеграція цих критеріїв у процеси стратегічного планування та управління. Інтеграція ESG-критеріїв є життєво необхідною для сучасних громад з таких причин:
По-перше для забезпечення цілісності розвитку, що змусить органи місцевого самоврядування відходити від виключно економічних метрик і враховувати довгостроковий вплив рішень на довкілля (E) та соціальний капітал (S) поруч з ефективністю управління (G). Це забезпечує повноцінну реалізацію принципів сталого розвитку на місцевому рівні.
По-друге для підвищення інвестиційної привабливості, оскільки, світові фінансові ринки, інвестори та міжнародні донорські організації все частіше вимагають підтвердження відповідності проєктів та партнерів ESG-стандартам. Громади, які можуть кількісно продемонструвати свою стійкість за цими трьома вимірами, отримують переваги в залученні відповідальних інвестицій, грантів та міжнародної фінансової допомоги, що є особливо важливим в умовах відновлення.
По-третє для посилення стійкості та мінімізація ризиків, тому що проактивне управління ESG-ризиками (наприклад, оцінка впливу зміни клімату, боротьба з соціальною нерівністю та забезпечення прозорості) підвищує загальну стійкість громади до зовнішніх та внутрішніх потрясінь.
Для переходу від концептуального визнання до вимірюваної ефективності територіальним громадам потрібен чіткий, агрегований інструмент оцінки. Саме тому виникає необхідність розробки Інтегрального індексу стійкості громади.
Інтегральний індекс стійкості громади має стати ключовим композитним метричним інструментом у системі стратегічного управління громади, призначеним для:
- об'єктивного вимірювання прогресу через надання єдиного, агрегованого показника стійкості громади, який охоплює всі три виміри (E, S, G) через десятки конкретних субіндикаторів (наприклад, якість атмосферного повітря, рівень зайнятості, енергоефективність комунальних об'єктів, прозорість бюджету);
- бенчмаркінгу та мотивації через створення можливості порівнювати прогрес громади не лише з власною динамікою, але й з національними, регіональними та міжнародними показниками, стимулюючи здорову конкуренцію та обмін кращими практиками;
- інформування управлінських рішень, виступаючи основним інструментом у циклі стратегічного управління, що чітко вказує на сильні та слабкі сторони, а отже, спрямовує цільове та раціональне використання ресурсів;
- моніторингу цілей сталого розвитку через забезпечення прямого зв'язку локальних зусиль з виконанням національних Цілей сталого розвитку (ЦСР 2030), гарантуючи вертикальну узгодженість політик.
Таким чином, розробка та впровадження Інтегрального індексу стійкості громади є логічним завершенням циклу, що починається з національного законодавства і стратегічних цілей. Цей індекс є тією ключовою ланкою, яка перетворює законодавчий намір та стратегічну візію на практичний, вимірюваний прогрес у побудові сильних, привабливих і стійких українських територіальних громад.
Для забезпечення цілісного та об'єктивного вимірювання стійкості, пропонується методологія розробки Інтегрального індексу стійкості громади (ІІСГ), як інструменту діагностики та бенчмаркінгу, що дозволяє громадам об'єктивно оцінити свій стан і визначити вузькі місця. Інтегральний індекс стійкості громади є ієрархічною системою, що складається з трьох ключових компонентів (E, S, G):
ІІСГ = WE E + WS S + WG G, (ф.1) де: E, S, G — значення компонентів; WE, WS, WG — вагові коефіцієнти, причому WE + WS + WG = 1. Індикатори мають бути сформовано за такими принципами:
Релевантність: індикатори повинні бути безпосередньо пов'язані з цілями сталого розвитку та європейськими стандартами.
Вимірюваність: пріоритет надається показникам, для яких можуть бути зібрані достовірні, регулярно оновлювані дані.
Порівнянність: індикатори мають бути нормалізовані до чисельності населення, площі території або обсягу бюджету.
Для нормалізації індикаторів (до шкали від 0 до 1) рекомендується використовувати метод нормалізації за максимальним значенням. Після нормалізації індикатори агрегуються з використанням експертно визначених вагових коефіцієнтів. Запропонована методологія Інтегрального індексу стійкості громади доводить, що сталий розвиток більше не є абстрактною декларацією, а стає вимірюваним і керованим активом. Структура ІІСГ, що ґрунтується на ключових компонентах E, S, G (Екологічному, Соціальному та Управлінському) та підкріплена принципами релевантності, вимірюваності та порівнянності, забезпечує громадам та організаціям потужний
інструмент для самодіагностики та стратегічного планування. У стратегічному сенсі ІІСГ перетворює якісні цілі на кількісні показники. Він дозволяє органам управління чітко ідентифікувати слабкі місця, зосереджувати ресурси на критично важливих напрямках (визначених через нормалізовані індикатори) та здійснювати ефективний бенчмаркінг із конкурентами чи регіональними лідерами. Таким чином, ІІСГ виступає як система раннього попередження та дорожня карта для досягнення довгострокової життєздатності. З інвестиційної точки зору, Інтегральний індекс стійкості громади виконує функцію мосту до відповідального капіталу, а його показники демонструють інвесторам, що громада активно управляє ESG-ризиками, підвищуючи надійність фінансових потоків, підвищують привабливість, відкриваючи двері до «зелених» облігацій, соціальних фондів та інституційних інвесторів, для яких показники сталості є ключовими. ІІСГ стає основним інструментом стратегічного планування, дозволяючи громадам не лише відстежувати, але й прогнозувати ефективність, фокусувати ресурси та оперативно коригувати управлінські дії для досягнення довгострокових цілей стійкості. Для забезпечення ефективного використання Інтегрального індексу стійкості громади та перетворення його на дієвий інструмент управління та залучення інвестицій, органам місцевого самоврядування рекомендується зосередитися на таких стратегічних напрямах:
- включити ІІСГ як ключовий показник моніторингу (KPI) до оновлених Стратегій розвитку громади, розраховуючи його щорічно для відстеження динаміки.
- забезпечити відкритий та легкий доступ до всіх первинних даних, необхідних для розрахунку ІІСГ, публікуючи їх у гендерно-дезагрегованому вигляді на офіційних вебпорталах у форматі відкритих
даних.
- активно використовувати результати ІІСГ у комунікації з потенційними інвесторами та міжнародними фінансовими організаціями (МФО) як доказ високої інституційної стійкості громади та мінімізованих нефінансових (ESG) ризиків.
- інвестувати у підвищення кваліфікації працівників ОМС у сферах ESG-звітності, сталої фінансової грамотності та стратегічної екологічної оцінки ключових інфраструктурних проєктів.
Висновки і перспективи подальших досліджень. В епоху, коли глобальні кліматичні, соціальні та управлінські (ESG) виклики набувають критичної ваги, стійкість перестала бути виключно етичною вимогою, перетворившись на фундаментальний фактор економічної конкурентоспроможності та фінансової стабільності. Для громад життєво необхідно мати не лише амбітні цілі, а й надійні, об’єктивні інструменти для вимірювання прогресу та демонстрації своєї відповідальності перед
стейкхолдерами. Однак, перетворення якісних зобов'язань у вимірювані, керовані та порівнянні показники залишається значним управлінським викликом. Саме тут набуває визначального значення Інтегральний індекс стійкості громади. Він слугує ключовою ланкою (або критично важливим зв'язком), яка переводить стратегічне бачення сталого розвитку в чисельні показники,
придатні для ухвалення рішень. ІІСГ позиціонується не просто як звітний інструмент, а як потужний
каталізатор для стратегічної трансформації та залучення стабільних інвестицій, що є запорукою життєздатності та процвітання в умовах нової глобальної економічної парадигми. Таким чином, ІІСГ є не просто індексом, а стратегічною перевагою. Його впровадження забезпечує громадам не лише внутрішню стійкість, але й конкурентні позиції у глобальній боротьбі за інвестиції, що є необхідною
умовою для економічного процвітання та інклюзивного розвитку в 21-му столітті. Перспективи подальшого дослідження вбачаємо у дослідженні сучасного досвіду стратегічного управління та сталого економічного розвитку територіальних громад. Особлива увага буде приділена методологічній розробці рекомендацій для доповнення традиційних ESG-індикаторів показниками, що інтегрують аспекти циркулярної економіки.
Список використаних джерел1.Аналіз ESG стандартів: рекомендації для українського бізнесу. Аналітичний документ. Офіс зеленого переходу. URL: https://gto.dixigroup.org/assets/images/files/GTO%20-%20%D0%90%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%20ESG%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%82%D1%96%D0%B2%202-10.pdf (дата звернення: 15.09.2025).
2. Вдовин М., Міщук Т. Рейтингування регіонів України за показниками добробуту населення. Вісник Сумського національного аграрного університету. 2022. Вип. (1 (91)). С. 3–9.3. Джегур Г.В. Зарубіжний досвід публічного управління соціально-економічним розвитком регіонів в контексті безпекових викликів. Публічне адміністрування та національна безпека. 2025. № 6. DOI:
https://doi.org/10.25313/2617-572X-2025-6-11128
4. esg-інвестування критичної інфраструктури. URL: звернення: 15.09.2025).
5. Іваній О.М. Механізми публічного управління стратегічним розвитком регіону. Публічне адміністрування та національна безпека. 2025. № 2. DOI: https://doi.org/10.25313/2617-572X-2025-2-10700
6. Мануілова К.В., Несененко П.П., Луньова О.К. Інноваційне стратегічне управління для стійкого розвитку громад в умовах воєнного стану. Проблеми сучасних трансформацій. Серія: право, публічне
управління та адміністрування. 2024. № 13. DOI: https://doi.org/10.54929/2786-5746-2024-13-02-01
7. Компоненти сталого розвитку територіальних громад та регіонів в умовах суспільно-політичних викликів. Панчишин Т. В., Вдовин М. Л. Економіка та суспільство. 2023. № 50. URL:
https://economyandsociety.in.ua/index.php/journal/article/view/2379/2300 (дата звернення: 15.09.2025).
8. Пасемко Г.П., Таран О.М. Методологічні засади стратегічного менеджменту в діяльності органів публічної влади. Публічне адміністрування та національна безпека. 2025. № 6. URL: https://doi.org/10.25313/2617-572X-2025-6-11105 (дата звернення: 5.09.2025)
9. Про затвердження Національної економічної стратегії на період до 2030 року. Постанова КМУ від 03.03 2021 р. № 179-2021-п. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/179-2021-%D0%BF#n25 (дата звернення: 05.09.2025).10. Про схвалення Стратегії запровадження підприємствами звітності із сталого розвитку: Розпорядження КМУ від 18. 10. 2024 р. № 1015-2024-р URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1015-2024-%D1%80 (дата звернення: 05.09.2025).
11. Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року: Указ Президента України від 30.09.2019 р. № 722/2019 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/722/2019 (дата звернення: 05.09.2025).
12. Токаренко О., Матвієнко Г. Стратегічне управління фінансами територіальних громад. Економіка та суспільство. 2023. № 47. DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2023-47-5. URL: https://economyandsociety.in.ua/index.php/journal/article/view/2042 (дата звернення: 15.09.2025).
13. Томашук І. Стратегічні основи інноваційного розвитку територіальних громад. Економіка та суспільство. 2023. №57. DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2023-57-81
14. розвитку та ESG в українському регуляторному полі. URL: https://eba.com.ua/kontseptsiya-stalogo-rozvytku-ta-esg-v-ukrayinskomu-regulyatornomu-poli/ (дата звернення: 10.09.2025).
15. Шкварчук Л.О., Гайдін О.Д. ESG-критерії в системі оцінювання сталого розвитку Наукові інновації та передові технології. 2022. № 5(7). URL: http://perspectives.pp.ua/index.php/nauka/article/view/1505/1503 (дата звернення: 15.09.2025).
16. Шкварчук Л.О., Гайдін О.Д. ESG-критерії в системі оцінювання сталого розвитку. Наукові інновації та передові технології. 2022. № 5 (7). С. 195-206. URL: https://doi.org/10.52058/2786-5274-2022-5(7)-195-206 (дата звернення: 15.09.2025).
17. Шумак І.О., Мацюцький П.І. Стратегічне планування в громадах України: проблеми та перспективи розвитку. Публічне адміністрування та національна безпека. 2024. № 11. DOI: https://doi.org/10.25313/2617-572X-2024-11-10511