Процеси відбудови та відновлення як обʼєкт публічного управління

Анотація. Стаття розглядає складні виклики, з якими стикається Україна на шляху свого розвитку, такі як глобальна фінансова криза, політичні нестабільності, циклічна пандемія COVID-19 та збройна агресія рф, що триває та несе за собою руйнівні наслідки непрогнозованих тривалості та обсягів.
Фокус роботи спрямований на розгляд публічно-управлінських механізмів, як ключового чинника відновлення економіки.
Мета статті зосереджена на аналізі публічно-управлінських механізмів які можуть бути використані для відновлення економіки України. Дослідження присвячено визначенню оптимальних стратегій, впровадженні інноваційних рішень та формуванні ефективного партнерства між різними гілками влади та суспільними групами.
Авторка статті, враховуючи сучасний контекст, розглядає публічне управління як систематичний та координований процес прийняття рішень та реалізації політик в середовищі публічно-управлінських інститутів. Основною його метою є забезпечення ефективного та справедливого функціонуваннядержави на всіх рівнях - від центрального до регіонального, для задоволення потреб суспільства.
В статті досліджено інституційні вимоги щодо відновлення України, враховуючи ключові принципи, які були сформульовані на Конференції з відновлення України в Лугано. Зазначається, що процес відновлення інститутів знаходиться на початковому етапі, і для його термінової реалізації необхідно знайти основні механізми та інструменти. Стаття акцентує увагу на трьох ключових елементах відновлення: формулюванні політичних цілей та стратегій, організаційній структурі та кадровому потенціалі, а також економічних та фінансових механізмах. Ці комплексні елементи визначаютьспрямованість розвитку та сприяють оптимальному функціонуванню інститутів для відновлення економіки.
Висновки наголошують, що у зв'язку із невідкладними завданнями, що стоять перед Україною, слід концентруватися на визначених елементах відновлення, уникнувши розпливчатості на численних супутніх категоріях.
Зосереджений підхід на політиці, організаційній структурі та економічних механізмах визначає шлях до ефективного відновлення економіки України, її регіонів та територій.
Ключові слова: відновлення України, механізми публічного управління, міжсекторна взаємодія, інновація, залучення громадськості, політики, стратегії.
Постановка проблеми. Україна на сучасному етапі свого розвитку зіткнулася з викликами економічної нестабільності, спричиненими рядом подій, таких як глобальна фінансова криза, політичні нестабільності, пандемія COVID-19, та, безумовно, з основним викликом - повномасштабною збройною агресією рф на територію України, що триває. Ці чинники викликали суттєвий вплив на економічний розвиток країни, спричинили руйнування, подекуди, знищуючи певні сектори та створюючи ряд викликів для держави. Однією з основних проблем, які потребують негайного вирішення, є відновлення економіки України. Втрата робочих місць, скорочення виробництва та зниження внутрішнього споживання — це тільки кілька аспектів проблеми, яка вимагає комплексного та системного підходу. Розглядати цю проблему необхідно в контексті публічного управління, тобто взаємодії між урядовими та неурядовими структурами для забезпечення ефективного та економічно доцільного відновлення економіки. Публічно-управлінські механізми та інструменти грають ключову роль у формуванні стратегії та впровадженні заходів, спрямованих на вирішення цієї складної проблеми. З огляду на те, що час є критичним фактором у відновленні економіки, важливо дослідити та впроваджувати найбільш ефективні ташвидкі заходи. Публічні служби повинні працювати у тісній співпраці, використовуючи передові методи та технології для забезпечення оптимального використання ресурсів та врахування інтересів всіх зацікавлених сторін.
Мета статті. Ця стаття спрямована на аналіз публічно-управлінських механізмів та інструментів, які можуть бути використані для відновлення економіки України. Дослідження зосереджено на визначенні оптимальних стратегій, впровадженні інноваційних рішень та формуванні ефективногопартнерства між різними гілками влади та суспільними групами.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання відновлення економіки України з точки зору публічного управління на часі є малодослідженим. Досить нечисельна когорта авторів у різних галузях знань присвятили свої наукові праці питанню відновлення окремих секторів економіки та суспільного життя, серед них О. Дима, Ю.Городніченко, О.Курпась, А.Гаценко, Я. Железняк, Н. Покровська та інші вчені.
Загальні тенденції тематики наукових досліджень щодо відновлення та відповідних публічно-управлінських механізмів можна згрупувати за такими напрямами. По перше, вплив агресії рф та глобальних факторів, пов’язаних з глобальною фінансовою кризою, політичними труднощами, пандемією) на економіку України. По-друге, ряд досліджень висвітлюють ефективність публічно-управлінських рішень у вирішенні економічних проблем відновлення, аналізують інструменти фінансової політики та їхній вплив на стабілізацію економіки, в цих публікаціях також наведені спостереження за тим, як інші країни вирішують схожі економічні та управлінські виклики. По-третє, досить незначна когорта науковців присвячує свої праці дослідженню щодо того, як використання сучасних технологій та інновацій може допомогти в публічному управлінні та у відновленні економіки, а також аналізу ролі громадських організацій та активної взаємодії між владою та громадськістю.
Виклад основного матеріалу. На основі вивчення ряду дефініцій, наданих авторами в новітніх публікаціях публічно-управлінського змісту, авторка статті визначає публічне управління за його сучасним змістом, а саме, як систематичний та координований процес прийняття рішень та реалізації політик у середовищі публічно-управлінських інститутів та інституційних партнерів. Його метою є забезпечення ефективного та справедливого функціонування держави, включаючи її регіони та території, для задоволення потреб суспільства.
Досліджуючи інституційні вимоги щодо відновлення України та шляхи реалізації ключових принципів, окреслених на конференції в Лугано, ми бачимо, що нині процес відновлення та інституалізація його положень перебувають на початковому етапі [1]. Терміновість його реалізаціїпередбачає пошук основних механізмів та інструментів, необхідних для запуску процесів відновлення на шляху до інтеграційних цілей ЄС. Відтак, запропоноване вище в цій статті визначення публічного управління спрямовує нас до визначення основних елементів та їх ролі впроцесах економічного відновлення.
Так, першочерговими тут виступають три комплексні елементи:
1. Політика та стратегії: формулювання політичних цілей та стратегій, що визначають спрямованість розвитку України;2. Організаційна структура, кадровий потенціал та процес прийняття рішень: створення та управління організаційною структурою інститутів, що діють на основі інституційних норм. Ця структура виконує функції держави та реалізує ухвалені політики щодо відновлення. Дляефективного функціонування структури інститутів вкрай необхідним є збереження, формування та підтримка кваліфікованих кадрів, від яких залежать своєчасність та якість розробки та прийняття рішень, що відображають стратегічні та тактичні вектори розвитку;3. Економічні та фінансові механізми: посилення економічного розвитку, та на його основі забезпечення фінансової стійкості для ресурсного забезпечення в досягненні стратегічних цілей.
Зважаючи на невідкладність задач, що постають перед Україною, окреслення механізмів та інструментів відновлення економіки доцільно здійснювати виходячи саме з такого концентрованого переліку елементів, не відволікаючись на множину супутніх категорій, які можуть вивчатися таінтегруватися на більш пізніх етапах відновлення [2].
Придатність такого підходу базується на досвіді інших країн у відновленні економіки. Інші країни мають значний досвід у розробці та впровадженні політики та стратегій розвитку через відновлення. Вивчення їхніх підходів може допомогти визначити ефективні методи та уникнути можливих помилок. Наприклад, деякі країни активно використовують стратегії стимулювання інновацій, розроблені спільно з галузевими експертами та бізнесом, для підтримки економічного зростання. Інші акцентують увагу на сталому розвитку та зелених технологіях. Порівняльний аналіз таких підходів може вказати на оптимальні шляхи для України у відновленні та розвитку своєї економіки [3,4].
Цей досвід є важливим джерелом навчання та інновацій для України. Тут можуть бути виокремлені два ключові аспекти:
Перший. Стратегії стимулювання економіки, її цільове регулювання та ефективне використання фінансових ресурсів є першоджерелами для відновлення та підтримки економічного зростання під час кризи. На регіональному та місцевому рівнях великого значення набуває Місцевий економічний розвиток (МЕР), як єдине джерело генерування доходів. На основі ефективних політик МЕР в зарубіжних практиках здійснювався аналіз механізмів бюджетування та фінансової управлінської політики для забезпечення ефективного використання обмежених ресурсів. Вивчення досвіду застосування регуляторних механізмів у сфері регулювання економіки показало, що таке регулювання, як правило, включає інструменти двох груп - правові та адміністративні.
Другий. Значна роль на етапах економічного відновлення приділялася зарубіжними країнами посиленню впливу інновацій та сучасних технологій на економічне відновлення та конкурентоспроможність. Для подолання криз значно посилюється партнерство між секторами через взаємодію між урядовими органами, бізнесом та громадянським суспільством для спільногорозв'язання економічних проблем. Такий алгоритм, що застосовувався в зарубіжних практиках відновлення економіки підтверджує важливість визначеного раніше переліку елементів публічного управління та допомагає розширити знання про теоретичні аспекти публічного управління та використання їх на практиці, враховуючи при цьому міжнародний досвід, який може бути корисним у контексті відновлення економіки України.
Розглянемо підходи до практичної реалізації трьох запропонованих елементів.
1. Політика та стратегії в контексті публічного управління визначають способи та напрями, якими державні органи та інші заінтересовані сторони (інститути та інституційні партнери) працюють для досягнення конкретних цілей відновлення та подальшого розвитку країни. Цей елемент є ключовим у формулюванні шляхів досягнення соціально-економічного прогресу та політичної стабільності. Тут постає ряд конкретних завдань:
1) визначити стратегічні цілі, які відображають середньостроковий вектор відновлення та довгостроковий вектор розвитку. Це може бути, наприклад, повернення зовнішніх воєнних мігрантів в Україну, зростання ВВП через створення та перезапуск нових підприємств, зменшення безробіття, розвиток освіти чи підвищення екологічної стійкості. На основі стратегічних цілей формуються конкретні завдання та завдання для різних галузей економіки, соціальних секторів та інших сфер публічного управління.
2) співпраця зі заінтересованими сторонами, якої вимагає формулювання політики та стратегій. Це взаємодія з різними секторами суспільства, бізнесом, науковою громадськістю, міжнародними партнерами та проектами міжнародної технічної допомоги. Важливо спільними зусиллями провести аналіз внутрішніх та зовнішніх чинників, щоб оцінити поточний стан справ та визначити перешкоди для досягнення стратегічних цілей з відновлення;
3) формулювання оптимального переліку необхідних публічно-управлінських інструментів для впровадження стратегій, включаючи фінансові, законодавчі та адміністративні механізми. На етапі застосування цих інструментів застосовується система постійного моніторингу для оцінки виконання стратегій та вчасного виявлення недоліків чи непередбачених змін. За необхідності вносяться корективи;
4) залучення інституційних партнерів в особі громадянського суспільства, адже в процесах відновлення важливо враховувати думку його кінцевих бенефіціарів, що значною мірою представлена ініціативами громадянського суспільства, лише в цьому випадку політика та стратегії будуть максимально представницькими та відповідатимуть потребам громадян.
2. Організаційна структура, кадровий потенціал та процес прийняття рішень в публічному управлінні. Організаційна структура інститутів визначає, як вони організовані та як взаємодіють між собою в процесі відновлення економіки з метою її подальших стабілізації та розвитку. Це включає в себестворення відділень, бюро, комітетів та інших функціональних одиниць для ефективної роботи. Для відновлення економіки ця структура повинна бути гнучкою та здатною швидко адаптуватися до змін у соціально-економічному середовищі. Вона включає в себе як централізовані, так і децентралізовані підрозділи, що визначають рівень компетенцій та рішень на центральному, регіональному та територіальному рівнях. Сюди входять комітети та робочі групи, що створюються для розгляду та аналізу конкретних аспектів відновлення економіки, а також функціональні відділи, перелік яких визначається виходячи зі спеціалізованих напрямків діяльності, таких як економіка, фінанси, інфраструктура, освіта тощо.
Кадровий потенціал визначається як сукупність знань, навичок, досвіду та особистих якостей працівників інститутів та представників організацій - інституційних партнерів. Забезпечення кваліфікованими кадрами вкрай важливо для ефективного функціонування організаційної структури та реалізації політик відновлення. Зважаючи на шалений відтік кадрів з державної служби та зі служби в органах місцевого самоврядування, потрібно терміново зберегти та посилити складову через розроблення програм для залучення та утримання кваліфікованих фахівців (включаючи матеріальні, майнові, та соціальні стимули), підтримку навчальних програм та особистісного розвитку, з метою володіння спеціальними знаннями про шляхи та засоби відновлення економіки, а також недопущення професійного вигорання публічних посадовців. Значної ролі тут набувають створення системи менторської підтримки та розвитку лідерських якостей серед працівників за кращими зарубіжними зразками.
Процес прийняття рішень визначає, як приймаються та реалізуються стратегічні та тактичні вирішення для досягнення цілей відновлення економіки. Цей процес передбачає постійний аналіз внутрішніх та зовнішніх чинників, склад та характер яких інтенсивна змінюються під час війни – найого основі здійснюється оцінка усіх факторів, що впливають на ефективність прийнятих рішень. В процесі відновлення ключовими є консультації та взаємодія зі всіма заінтересованими сторонами з метою врахування думок та інтересів громадськості, бізнесу та інших секторів суспільства.
3. Економічні т а фінансові механізми, пов’язані з посиленням економічного розвитку та забезпечення фінансової стійкості. Ці механізми в публічному управлінні є ключовими складовими для досягнення стратегічних цілей відновлення економіки України. Елемент включає в себе два основні напрями публічно-управлінського впливу та, відповідно, два типи механізмів, спрямованих на його забезпечення.
Ефективне впровадження механізмів економічного та фінансового спрямування вимагає взаємодії між різними галузями влади, впровадження інновацій та постійного моніторингу економічного стану країни, регіонів та територій. Такий підхід сприяє створенню стійкої економічної платформи, яканеобхідна для досягненню стратегічних цілей відновлення та розвитку України.
Висновки. Отже, перелік та спрямування публічно-управлінських механізмів, які можуть бути застосовані для відновлення економіки України на нинішньому підготовчому етапі ґрунтується на осучасненому авторському визначенні публічного управління, яке вимагає оптимальних стратегій, впровадженні інноваційних рішень та формуванні ефективного партнерства між різними гілками влади та суспільними групами. Три основні комплексні елементи відновлення – політика та стратегії, організаційна структура та кадровий потенціал, а також економічні та фінансові механізми сприяють оптимальному функціонуванню інститутів, що є ключовим для успішного відновлення економіки. Процесна імплементація відповідних механізмів базується на невідкладності завдань перед Україною та на рекомендації концентруватися на визначених елементах відновлення, уникнувширозпливчатості на численних супутніх категоріях, а шлях до ефективного відновлення економіки пролягає через зосереджений підхід до політик, організаційної структури та механізмів економічного і фінансового спрямування.
Література1. Підсумковий документ Міжнародної конференції з питань відновлення України(URC 2022) «Декларація Лугано» Лугано, 4–5 липня 2022 року URL:https://ua.urc2022.com/materiali-konferenciyi2. Ukraine Reform Conference. Проєкт Плану відновлення України URL:https://ua.urc2022.com/ plan- vidnovlennya-ukrayini3. Курпась О. Економіка війни та повоєнний економічний розвиток України: проблеми, пріоритети, завдання. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.prostir.ua/?news=ekonomika-vijny-ta-povojennyj-ekonomichnyj-rozvytok-ukrajiny-problemy-priorytety-zavdannya4. European Commission EU-Ukraine Solidarity Lanes – Lifeline for Ukrainian economy, key for global food security URL: https://ec.europa.eu/commission/presscorner/detail/en/fs_22_68625. URC 2022 – П’ята Міжнародна конференція з питань реформ в Україні [Електронний ресурс].– URL: https://ua.urc2022.com/materiali-konferenciyi