Вимогами наказу Міністерства фінансів України від 20.09.2017 № 793 «Про затвердження складових програмної класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів» змінено Типову відомчу класифікацію видатків та кредитування місцевих бюджетів та Типову програмну класифікацію видатків та кредитування місцевих бюджетів/Тимчасову класифікацію видатків та кредитування для бюджетів місцевого самоврядування, які не застосовують програмно-цільового методу.
При цьому Типові переліки бюджетних програм і результативних показників їх виконання для місцевих бюджетів за видатками по галузяхне передбачають відповідних змін.
Відповідно назви окремих бюджетних програмта підпрограм не узгоджені у цих двох наказах. А окремі бюджетні програми, які є у наказі № 793 відсутні у галузевих наказах.
Просимо надати роз’яснення щодо правильності формування бюджетних запитів та паспортів бюджетних програм у цій ситуації.
Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 375, «Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, державну політику у сфері бухгалтерського обліку…, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства, державного внутрішнього фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів…».
Крім того, повноваження Міністерства фінансів України, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, визначені Бюджетним кодексом України.
Таким чином, основними документами, якими необхідно користуватися при формуванні всіх документів, що застосовуються у бюджетному процесі, є накази Міністерства фінансів України.
Типова програмна класифікація видатків та кредитування місцевих бюджетів/Тимчасова класифікація видатків та кредитування для бюджетів місцевого самоврядування, які не застосовують програмно-цільовий метод, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.09.17№793 (із змінами).
Цим наказом користуються органи Державної Казначейської служби при відкритті рахунків, формуванні довідників, складанні фінансової та бюджетної звітності тощо.
Ураховуючи вищезазначене, первинним документом, якийголовні розпорядники бюджетних коштівмісцевих бюджетівповинні використовуватипри формуванні бюджетних запитів та складанні паспортів бюджетних програм, єнаказ Міністерства фінансів України від 20.09.2017№ 793 "Про затвердження складових програмної класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів" (Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів від 29.12.2017 № 1181).
Згідно цього наказувизначаються назва та код бюджетної програми, формування та назва підпрограм в межах бюджетної програми тощо.
Щодо формування інших (галузевих) опцій бюджетних документів (як то:мета бюджетної програми, завдання, результативні показники), то необхідно користуватися Типовими перелікам бюджетних програм та результативних показників їх виконання для місцевих бюджетів, Примірним переліком результативних показників бюджетних програм для місцевих бюджетів за видатками, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, визначеним Міністерством фінансів України та відповідними галузевими міністерствами.
Водночас, наказом МФУ від 27.07.2011 № 945 унормовано, що за бюджетними програмами, за якими не визначено мету, завдання, результативні показники,останні формуються із урахуванням стратегічних цінностей та цілей, на досягнення яких спрямована бюджетна програма. При цьому кожний головний розпорядник бюджетних коштів, який отримує бюджетні асигнування, повинен сформулювати окрему бюджетну програму (підпрограму), визначивши конкретні та чіткі її елементи:
- назву бюджетної програми (підпрограми);
- мету бюджетної програми;
- завдання (одне або декілька) бюджетної програми (підпрограми);
- результативні показники виконання бюджетної програми/підпрограми (затрат, продукту, ефективності, якості).
Хочемо зазначити, що при самостійному формуванні опцій програми (підпрограми) доцільно використовувати нормативні акти, які діють у відповідній галузу, як то: закони, постанови Кабінету Міністрів України, накази галузевого міністерства тощо.