Згідно Наказу Міністерства фінансів України від 22.09.2008 № 1172 «Про затвердження Основних підходів щодо запровадження Програмно-цільового методу складання та виконання місцевих бюджетів» та типового переліку бюджетних програм місцевих бюджетів, такої опції як «Підпрограма» не визначено. Тому, слід оперувати лише поняттями «Програма», «Завдання програми», «Напрямки діяльності».
Кількісних обмежень щодо показників результативності не існує. Їх кількість повинна бути оптимальною, аби сукупність показників описувала всі сторони та умови даної програми. Їх не повинно бути забагато – в цьому випадку ми перегромаджуємо програму та звітність за нею. Їх не повинно бути замало - оскільки втрачається аналітичний сенс цих показників. Їх повинно бути стільки, щоб якісно, всебічно та переконливо обґрунтувати видатки за програмою та проконтролювати результативність цих видатків.
За досвідом, середня кількість показників в основній кількості бюджетних програм – 10-12 по 3-4 за кожною з груп показників.
До таких показників, перш за все, відносяться показники економії від проведених заходів в технічному ефекті (в ГКал, тис. КВт тощо), в економічному ефекті (грн. економії на рік), рентабельність заходів (% споживання енергії від базового періоду), термін окупності енергозберігаючого обладнання, соціальний ефект (кількість осіб, які отримають зиск від заходів, на скільки менше коштів платитиме особа чи організація щомісячно за послуги) тощо. Показники затрат доцільно показати в розрізі технічного ресурсу, людського ресурсу та економічного вхідного ресурсу.
Обов’язково потрібно, оскільки та ж сама бюджетна програма міста та району має індивідуальні показники продукту (контингенту), ефективності, якості. Як правило, ці програми описують діяльність розпорядників в різних структурних підрозділах та закладах, а це означає, що й показники затрат та результативності будуть різними.
При формуванні кожної групи показників потрібно підрозділяти кожну з груп з огляду на особливі потреби. Так, штатну структуру потрібно привести в розрізі груп з дітьми з особливостями психо-фізичного розвитку, з дітьми, позбавленими батьківського піклування, але в фізичному плані здоровими, тощо, - штатні нормативи в цих випадках різняться. Показники продукту, ефективності та результативності – також з підрозділом на групи потреб.
Бюджетні запити складають всі без винятку розпорядники та одержувачі коштів міського бюджету – оскільки це основна підстава для включення плану видатків установи до проекту місцевого бюджету.
Головні розпорядники складають всі три (або більше, якщо є додаткові таблиці) форми бюджетних запитів. Розпорядники нижчого рівня, що мають фінансово-господарську самостійність згідно наказу галузевого управління, а також, одержувачі складають лише форми 200Х-2 та 200Х-3. Якщо головний розпорядник вимагає складання додаткових таблиць до запиту, вони також їх складають згідно доведеної інструкції.
Якщо полікліника має фінансово-господарську самостійність, вона обов’язково має складати вказані дві форми бюджетного запиту.
Наказом Міністерства фінансів України від 26.08.2014 р. № 836 «Про деякі питання запровадження програмно-цільового методу складання та виконання місцевих бюджетів» встановлено, що головні розпорядники коштів місцевого бюджету «у терміни, визначені для подання зведеної річної фінансової та бюджетної звітності, подають до місцевих фінансових органів звіти про виконання паспортів бюджетних програм за формою, затвердженою цим наказом, у паперовому та електронному вигляді». Терміни для подання фінансової звітності затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. № 419 «Про затвердження Порядку подання фінансової звітності», розпорядники коштів місцевих бюджетів подають річну фінансову звітність органам Казначейства та місцевим фінансовим органам не пізніше ніж 22 січня року, що настає за звітним роком. Таким чином і звіти про виконання паспортів бюджетних програм повинні бути подані не пізніше 22 січня, що настає за звітним роком.
Глянець – Створення сайтів
